У піонерських роботах В. Нацика та його колег, які виконано в 60–80-х роках минулого століття, було закладено теоретичний фундамент методу акустичної емісії (АЕ) та на основі континуальної динаміки дислокацій розраховано функції
джерел елементарних дислокаційних механізмів пластичної деформації та руйнування. Роботи залишаються актуальними досі. Незважаючи на існуючі експериментальні труднощі перевірки деяких основоположних формулювань, в даних роботах наочно продемонстровано відмінності між потенційними
джерелами акустичної емісії в матеріалах. Саме ця обставина дозволила відносно недавно побудувати статистичні методи розпізнавання механізмів випромінювання акустичної емісії
на основі спектрального та кластерного аналізу часових потоків АЕ. У цьому короткому огляді розглядаються теоретичні моделі джерел АЕ, а також деякі ключові експериментальні роботи, що проливають світло на природу піку акустичної емісії на ранніх стадіях пластичної деформації металів, а
також обговорюються методи аналізу сигналу АЕ і розпізнавання його джерел.